Яким був, таким лишився,
Нащо доля карає людей?
Наче Бог за щось помстився,
Обійшло колись щастя тебе.
Завжди він жив життям своїм,
Відрядження та лиш коханки,
Сама провиною у тім,
Що зустрічала одна ранки.
Красиві доньки є у вас,
З тобою лиш вони зростали.
Надіялась в останній шанс,
Неминучі стали печалі.
Разом з тобою по життю,
Бо в твою душу заховались.
Бажала зберегти сім'ю,
Щоб твої доньки батька мали.
Дорогі і любі жінки,
Ви чужих не робіть помило́к.
Так швидко спливають роки,
Хай пестить вас щастя і добро.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2023
автор: Валентина Ярошенко