По вінця наливаючи вино…

По  вінця  наливаючи  вино,
пригадую  тебе  та  спільні  дні,
й  хоча  усе  в  минулому  давно,
проте  бринить  щоночі  уві  сні.

Ті  марення  вигострюють  печаль,
котру  не  в  силі  згладити  весна,
бо  хай  і  пережитого  не  жаль,
та  вимотаний  розпачем  сповна.

Чому  не  полишаєш  у  думках?
Для  тебе  легковажний  та  чужий,
отож  загруз  у  марних  почуттях,
які  терзають  вкрай,  що  не  кажи!..

Волів  би  повернутися  назад
заради  безтурботності  на  мить,
однак  пожерта  полум’ям  досад,
а  заново  зола  не  загорить.

Утім  не  відрікаюся  надій,
і  навіть,  як  не  видимі  в  очах,
оскільки  однією  з  перших  мрій
є  зустріч  із  тобою,  не  у  снах.

[i]08.IV.22  р.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2023
автор: Прозектор