Ой чому кохана, ти так зажурилась?
Із очей побігла річкою сльоза.
Тому, що без тебе одна залишилась,
Бо нас розлучила проклята війна.
Ти не плач кохана, посміхнись рідненька,
І чекай постійно, щоб там не було.
Хоч зв'язок між нами, надто коротенький,
Головне, щоб в полі жито розцвіло.
Подаруй кохана, посмішку яскраву,
І частинку неба у твоїх очах.
Буде перемога, здобудемо славу,
Злому окупанту прийде колись крах.
Будемо їх гнати, як щепки летіти,
Більше не посміють на землю ступить.
А тепер кохана, трохи потерпіти,
Щоб настала швидше та щаслива мить.
Ой чому кохана, ти так зажурилась?
Ви моліться Богу за захисників.
Мужності багато, хай надасть нам силу,
Чекають додому живими синів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2023
автор: Валентина Ярошенко