Почуй, Маріуполю, місто-герою,
що вся Україна думками з тобою!
Навряд чи босота тебе очорнить,
бо зніс кількакратно свавілля війни.
І ось нині маєш у гніті блокади
укотре терпіти страшні канонади,
тож нидіє серце, як бачу той жах,
який вкарбувався в невинних очах...
Ой, ллється немислимо крові за тебе!..
Клекоче й здригає від вибухів небо,
тоді як будинки стирає орда,
а втім же за що ця убивча біда?
Постали звитяжці у бурі напастей,
мстячи бісівні за розстріляне щастя,
й ніщо не опише ту гнівну печаль,
як бачу в новинах щодня «Азовсталь».
Тримайся, незламний, заради свободи,
адже світло зроду шматує негоду!
І хай вразять сонмищем дронів чи мін,
всяк гордо здіймешся із поля руїн!..
[i]17.IV.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2023
автор: Прозектор