В'ються хвилинно зміїні кинджали.
Ртуттю просочено цілі містА.
Блищать одинокі незріднені пави
У видиві неба - земного меча.
І тішиться сад, оповитий лозою.
В повітрі змішались олива і кров.
Буде це доти, допоки бідою
РУжеве серце не витісне змов...
Трави зім'ято малюють печалі,
Тиша вкривається ніччю зорі...
Знає минуле вже - що буде далі,
Знає майбутнє - в якій вишині...
07.01.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2023
автор: Сара Ґоллард