Усміхнися ніжно, люба!
Ти ж дедалі холодніша
і до всього дещо груба,
через що у серці хвища.
Не журися безпричинно
у часи і так похмурі!..
Бо ж твій усміх неоцінний,
наче промінь серед бурі.
Розпалю усуціль душу,
тільки б щасніла на славу,
а якщо й згоріти мушу,
так під усмішку ласкаву.
І не знаєш, як же хочу
від зорі до зоряниці
чути голос твій співочий,
мрійно канувши в зіниці.
Всесвіт знадний та глибокий
не сховають чуйні очі,
у яких і жар, і спокій
без примирення клекочуть.
Не прохаю тяти тишу
сміхом так, щоб заздрив кожен,
усміхайся лиш частіше
і нудьга не переможе!
[i]27.ІІІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2023
автор: Прозектор