Ибо даже темнота у нас иная.
Темнота наша такая, что можно её ножом нарезАть и кормить – кормить наших немощных, одиноких, искалеченных, изгнанных, усталых.
Темнота наша – как невозможная акустика, что сама допоёт, даже если голос прервётся.
Темнота наша пахнет кожей тех, кто не с нами, с ней мы обнимаемся, засыпая.
Темнота наша – как дельфин, что выплывает из правдивой тьмы, чтобы подставить спину.
Темнота наша – это темнота закоулков, где мы целовались, темнота спален, где укачивали наших детей.
Когда гаснет последний огонь, темнота наша сама начинает светиться, светом из ниоткуда, ровным, как голос.
В темноте нашей ещё лучше слышно крики убитых, замученных, всех призывающих к мести.
Её нельзя против нас развернуть.
(Перевод с украинского)
* *
Бо навіть наша темрява інша.
Темрява наша така, що можна її ножем нарізати і годувати – годувати наших недужих, усамітнених, скалічених, вигнаних, втомлених.
Темрява наша – як неможлива акустика, яка сама доспіває, навіть якщо голос урветься.
Темрява наша пахне шкірою тих, хто не з нами, і з нею ми обіймаємось, засинаючи.
Темрява наша – як дельфін, що випливає з правдивої тьми, щоб підставити спину.
Темрява наша – це темрява закапелків, де ми цілувалися, темрява спалень, де колисали наших дітей.
Коли гасне останній вогник, темрява наша сама починає світитися, світлом з нізвідки, рівним, як голос.
У темряві нашій ще краще чутно крики убитих, катованих, усіх тих, хто кличе до помсти.
Її не можна супроти нас повернути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969434
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 27.12.2022
автор: Станислав Бельский