Чотири – як чотири пори року,
Чотири – як чотири кінці світу
Ніколи не повернуться у літо,
Зустрівши на шляху своїм жорстоку…
На жаль, на жаль, на превеликий жаль
Не буде вже «Святоші» й «Аполлона»,
«Тарасія» не буде й «Непийпива».
Дивитись буде око об’єктива,
Кимсь буде з них написана ікона.
Ця легендарна молодь і козацький стрій,
Безсмертний подвиг гідної людини.
Як серце заболіло в України!
Із чотирьох сторін – уламки мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2022
автор: Шостацька Людмила