Очі бояться сказати про миле,
Бояться порушити пінисту вісь.
І кажуть про щось нетривке й неважливе,
Аби зберегти недоторканий мис.
А ми все чекаємо сонця й надії...
Ранки поволі вбираються в ніч.
Може, з гарячих серця наші - білі,
Може, до тОго і стелиться сич.
Але забуваємо: віхола - змова,
Та, що остудить і гляне униз.
Очі - немовби розпечена повня...
Межи строкатої сили завіс...
21.12.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2022
автор: Сара Ґоллард