Я відірвав листок, двадцяте грудня
І втратив календар вчорашній день.
А дощ ішов, до самого полудня.
Я чай допив з варенням із вишень.
В думках своїх, весь рік перебираю,
Як на екзамені шукаю помилки.
Я наслідки за хід невірний знаю,
Такі вони, життєві сторінки…
Давно не вірю в Діда я Мороза,
Бо ним я став, за для своїх дітей.
Купив ялинку, ляльку, паровоза,
Тож має бути все, як у людей.
Синоптик ще сім днів дощу нам напророчив,
Така зима тепер у нас щорік.
На підвіконня кіт заскочив
І поглядом залип на дощовий потік.
І от ще десять днів минули,
З календаря я десять відірвав листків.
У гості друзів ми гукнули,
Хоча збиралися поїхать до батьків.
Останній день святковий вже спливає,
З екрана нас вітає президент.
Десь у душі, я загадав бажання,
З надією лише в один процент.
На ранок сніг сипнув крупою,
Зима вступа в свої права.
Новенький календар, на кухні за стіною,
В листках, нам заховав свої дива.
20.12.21р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969275
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 25.12.2022
автор: Степан Олександр