Рідного краю тихе надвечір"я
Душу мою і досі полонить,
Куточок райський милого Поділля
До себе кличе кожен день та мить.
Не завжди побувати тут вдається,
Все справи, справи, їм кінця нема.
Мого дитинства світ постійно в серці:
Весною, влітку і коли зима.
Та восени тривожить ностальгія
За тими днями, що вже не вернеш.
Село мояє, батьківська хата рідна,
Про тебе спомин сили додає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський