Ти знаєш на скільки сильно я тебе люблю? Ти напевно скажеш "так", але я думаю, що навряд.
Я люблю тебе так, як іжу і воду. Ти змогла б день прожити без їжі та води і залишитися в гарному настрої і сповнена сил? Ти скажеш що це потреба, а не любов. Тож ти для мене така ж потреба. Це те, заради чого ти ладен віддати все, щоб тільки вгамувати цей голод і спрагу, бо інакше ти втратиш свідомість, а всі твої емоції заполонить гнів. Тож хоча це і потреба, все ж це те що додає тобі сил для життя та приносить тобі задоволення, а отже ти це любиш. Тож так я тебе так люблю.
Я люблю тебе так, як мама любить немовля. Тобі хочеться його вбити, але ти даєш йому все що воно потребує. Ти даєш йому і їжу, і увагу, і обійми, і забавки, і можливість поспати, натомість сама недостпаєш, перевтомлена, з недостатком комфорту, їжі, розваг, уваги, простору для себе. І хоча часто воно тебе дратує, ти всерівно любиш його і не можеш відмовитися від того щоб дбати про нього, навіть в шкоду собі. Так я тебе люблю.
Я люблю тебе так, як дитина любить батьків. Що б вони не робили і не говорили, вона всерівно буде бігти до них в обійми і віритиме, коли вони казатимуть, що люблять її, буде пишатися ними мов героями, навіть якщо вони звичайні люди, як і більшість, радітиме коли батьки братимуть її з собою в подорож, або дозволять допомагати робити якусь, на її погляд, круту справу, або коли вони будуть просто гратися з нею в квача. Так я тебе люблю.
Я люблю тебе так, як фотодіод любить фотони світла, вони відчиняють його мов двері, і він може пропускати через себе електричний струм, тим самим дозволяє рахатись процесам, які йдуть після нього, які від нього залеєать. Або так як фотоелектронний помножувач любить електрон. Отримуючи на вході енергію від електрона на виході він видає енергію в тисячі більшу. Так я тебе люблю.
Я люблю тебе так, як бджола любить нектару і заради нього долає величезні відстані. Або так, як самець богомола любить бути із самкою, і готовий віддати за це власне життя. Або так, як сонях любить сонце і повертає свою голову щоб тільки дивитись на нього. Чи як собака любить господаря і ладна гризти горло кожному, хто його ображає. Чи як кінь любить свого вершника і буде їхати, поки вершник гнатиме його, навіть якщо втомиться то не зупиниться, хіба помре. Так я тебе люблю.
Я люблю тебе так, як фортепіано любить майстерні пальці піаніста, чи скрипка віриуозні пальці скрипаля. Від їх дотику інструменти видають дивовижні мелодії, котрі милують вуха і душі оточуючих. Водночас, якщо музикант не дбає про інструмент та про власні навички, то інструмент розстроюється, ламається, а його звуки будуть всіх лише дратувати. Так я тебе люблю.
Я люблю тебе так, як сталь меча любить вогонь і молот з наковальнею. Вони не дають йому спокою, вони його мучать, але після них меч набирає форму та отримує гарт, що дозволяє йому рубати все в себе на шляху. Так я тебе люблю.
А ще я люблю тебе я як плед і чашку гарячого какао. Бо ти зігріваєш і засолрджуєш похмурі дні. Так я тебе люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2022
автор: Iluha