Ти посміхаєшся осіннім дивом,
Над світом в неприкритій наготі,
Коли гріхи лежать під білим снігом,
Коли у павутиннях тонуть в сліпоті.
У посмішці лукавиш карі очі,
Шарієш щиро нерозвіданим теплом,
Зацілував би ямочки дівочі,
П'яніючи в обіймах молодим вином.
Троянда у саду зеленим листям,
Протистоїть дарма морозу хуртовин,
А ти смієшся всім, гойдаючись міжвіттям...
Любіть весну! Та скільки отих зим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2022
автор: Валерій Лазор