Всюди літо!. .

Живить  сяйвом  спеку  сонце  зі  зеніту,
поки  ген  лелеки  в’ються  обігріто.

Близь  у  квітах  тоне,  далеч  у  мережках,
а  між  ними  сонно  випетляла  стежка.

Вистрибцем  почасту  нею  вирушав  я,
щоб  нудьзі  пропасти  серед  різнотрав’я.

Цілю  й  ось  туди,  де  плавиться  повітря,
та  вже  ліньки  бігти  так,  аби  обвітрів.

Досить  барв  і  шуму,  ними  ж  край  залито,
бо  скандують  суму  те,  що  всюди  літо!..

[i]11.VI.22  р.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2022
автор: Прозектор