ми зустілися з тобою в неочікуванний час,
ми не знали хто, навіщо, і чому тримають нас.
якби знали, ми б тікали, ми б кричали аж до сліз
ми б і радощів не знали, ми б ковтали свою злість.
твої очі, твої брови так манили в твої сни.
я хотіла, я благала дотерпіти до весни.
проте зараз все спокійно: ти і я, та я і ти
ти не знаєш, що насправді я прийшла із темноти
я любила, я хворіла, я ридала по ночам.
ти-то теж, та не за мною, я це бачу по очам
але вкрасти твоє серце я не смію - свідок Бог.
я його попрошу тихо, щоб благословив обох.
я тебе люблю, мій милий - так на радощах скажу
сподіваюсь дуже сильно що тебе не прив'яжу
я не хочу тобі болі так багато діставлять
я люблю тебе, мій милий, укривайся, лягай спать.
20.I.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2022
автор: Леся Довженко