Люди усі з часом старіють,
Бува хворіють, йдуть з життя...
Та не вмира ніколи пісня,
Вона веде нас в майбуття...
Справжнє життя, воно як пісня,
Справжня любов - рух в майбуття...
Любить ніколи нам не пізно,
Де є любов, там і життя...
На жаль життя війна вбиває,
Калічить душі і серця...
Той, хто коханих утрачає,-
Той не боїться і кінця...
Любить ніколи нам не пізно:
І в вісімнадцять, й в сорок п"ять...
А ще ж буває люблять вічно:
І в шістдесят, і в сімдесят...
Життя продовжують, як пісню:
Наші онуки й діти теж,
І їм в любові є не тісно,
І ми радієм до безмеж...
Люди усі з часом старіють,
З різних причин ідуть з життя...
Та не вмира ніколи пісня,
Вона веде нас в майбуття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2022
автор: геометрія