Чи ти потрібен людям, як живеш?
Чи йде за тебе десь, якась розмова?
Чи хтось плече підставить, як впадеш?
Чи за життя іде оцінка слова?
Усі поети в нас на визнанні,
Коли дві дати в нього під портретом.
А за життя, ти не потрібний, ні
І ні для кого це не є секретом.
Можливо твори - це як те вино,
Чим більше років, то ціна зростає.
Сьогодні вовна, а в майбутньому руно,
Як воно буде, то ніхто не знає.
А скільки віршів, вийшли з-під пера
Й заснули у пилюці, на сторінці?
А довго так чекали читача…
Були присвячені коханій жінці.
Мені повірте, буде все одно,
Як після смерті вірш хтось процитує.
Якщо словесне я посію десь зерно,
То хочу бачить, як воно квітує!
Тож розмовляймо, поки живемо,
Хоча й бува безсмертне слово.
Поки по цій землі ми ідем́о,
Нажи́во розмовляти,так чудово!!!
15.12.22р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968395
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 15.12.2022
автор: Степан Олександр