Цю зиму я бачив в пейзажах Брейгеля
Читаючи поле зоране, мов поезію
Де пишуть поети про млосні погляди,
Про життя знедолених і любов піднесену.
Про тих, кому непотрібна лексика
Про вічне, хоч власне, самі про вічне
Нічого не знають, а так здогадуються.
Сидять і пишуть казки про Телесика.
Нуртують і ртуттю слова збираються.
Показують пальцем на місяць, на полиски
Місяця бляклі та міряють відстані
Від небожителів до не можливості
Бачити відблиски місяця в озері.
Зітхають: зима, це всього лиш зима —
Звичний холод, якого тобі не уникнути.
Ти звикаєш, говориш, складає слова
Щоб не замерзнути, нагло, щоб зовсім не зникнути;
Маючи практику спостереження,
Намагаєшся просто себе відтворити,
Як місяць, що врешті тебе знаходить,
І ти продовжуєш говорити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2022
автор: Володимир Каразуб