Зима у снігу немов у казці...
Кружляють сніжинки у танку.
Казкар сіє сніг по божій ласці
Розмаяв все у сніжнім вінку.
За вікном кружляє хуртовина
Вона самотня є в цей вечір.
Грає мелодія лебедина
Муза обнімає за плечі.
Ця жінка, дика троянда для всіх
На крок до себе не пускає.
На лиці маска і крізь зуби сміх...
Тужить за тим, кого кохає.
Вона чекає його із доріг,
Що він явиться гостем у сни.
Вчорашні сліди замітає сніг
Виглядає його, як сонце весни.
Цей вечір спішить у зоряну ніч
Розпалив дрова у каміні.
Від струни скотилась сльоза із віч
Згорає життя -лист у тліні.
На ній оксамитова сукня, шаль,
Запалила свічу... жде його.
На її косах зоряна вуаль
Чекає принца милого свого .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2022
автор: Чайківчанка