Твій голос, наче пісня гаю,
лишиться впам'ятку навік
і серце чуйно заховає
той чар, що сяє з-під повік.
Кортить ще втілити багато,
щоб дати раду почуттям,
але тебе, не мавши, втратив
без перспектив і вороття.
Чи у митарствах, чи удома
все гірше сплю в чаду пітьми,
а що надалі – невідомо,
та вочевидь не злучна мить.
Не буде просвітку напевно,
хоча гадав про те не раз,
і щось химерити даремно,
адже проґавив слушний час.
[i]ІІІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2022
автор: Прозектор