Десять місяців війни
Нас вже нібито навчили:
І країну берегти,
І об"єднувати сили...
Та зробили все ж не все,
Що уміли, й що любили...
Та надіємося все ж:
На військові наші сили...
Бо ж від них залежить все:
І життя наше, і побут,
Військо всіх нас береже,
Помагать і ми готові...
Жаль, війна ця довго йде,
А війна ж то завше горе...
Тому я нині завжди,
Знов молюся за військових...
Розумію, звісно, я,
Що молитви не все можуть...
Розгромити ворогів:
Помагать треба військовим...
Та, на жаль, в мене нема
Помагати їм грошима,
Бо ж на пенсії вже я,
Й не значна пенсійна сила...
Намагаюся все ж я
Всіх підтримувать військових,
Серед них донька моя,
Там воює медсестрою...
І боюся я війни,
Не за себе, за військових,
Посилає посилки
Син і доньці, і військовим...
І слідкую я щодня,
Як ідуть справи військові,
Бо війна, то ж є війна,
Й мені боляче від того...
Бо ж від воєн лиш біда:
І країні, й простим людям...
Згине хай навік вона,
Й не повториться ніколи...
Ще б хотілося додать:
Своє слово нашій Раді,
Щоб вони, хоч на рік раз,
Війську дали допомогу...
І щоб допомога та
Була з їхньої зарплати,
Бо ж вона у них крута,
Ще й надбавки є до всього...
Десять місяців війни,
Вже народ переконали,
Що в нас нині вороги,
Є й у нашій нині владі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2022
автор: геометрія