Так написано, видно, мені на роду -
Мирне небо було і пропало...
Де ж я правду знайду, я проспала біду.
І війна нас зненацька застала.
Як зібрати мені сльози всіх матерів,
Що продовжують гірко ридати?
За всіх вбитих синів і за внуків своїх.
Українських Героєв -солдатів?
Які нас боронили і в землю лягли
і які нас спасли від кайданів.
Щоб щасливо і вільно ми жити могли,
В вільнім світі й без лютих тиранів.
І створить раптом цілеє море із сліз,
Сліз печальних і гнівно- болючих.
Щоб змогла я в тім морі усіх потопить,
Хто нещадно щоденно нас б є і бомбить,
Поскидать їх у море із кручі.
11.12.2022р. 17-37
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: НАСТУРЦІЯ