Другові

Всміхнися,  мій  друже,  хоча  б  на  хвилинку,
хай  важко  тобі,  що  із  гіркістю  знаю,
оскільки  немає  і  миті  спочинку,
а  з  того  утома  сповняє  до  краю.

Щодуху  перечиш  ядучій  тривозі,
тоді  як  пернаті  хихочуть  шалено,
та  вчути  буяння  природи  не  в  змозі,
адже  зусібіч  дошкуляють  сирени...

Втім,  рідний,  не  варто  тужити  надміру!
Бо  вийде  ще  в  пахощах  радо  гуляти,
а  поки  потрібно  товкти  бузувірів,
і  всі  ми  по-своєму  нині  солдати.

У  всякому  місті,  селі  та  містечку
ставаймо  на  опір  навалі  тирана,
сприяючи  війську  бодай  помаленьку,
і  день  справедливості  швидше  настане.

Упевнений  в  тому,  що  істинно  сильні
усяким  чортам  пообломлюють  роги,
тож  в  нашій  країні,  строкатій  та  вільній,
гуртом  зведемо  монумент  перемоги.

[i]10.ІІІ.22  р.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: Прозектор