Всміхнися, мій друже, хоча б на хвилинку,
хай важко тобі, що із гіркістю знаю,
оскільки немає і миті спочинку,
а з того утома сповняє до краю.
Щодуху перечиш ядучій тривозі,
тоді як пернаті хихочуть шалено,
та вчути буяння природи не в змозі,
адже зусібіч дошкуляють сирени...
Втім, рідний, не варто тужити надміру!
Бо вийде ще в пахощах радо гуляти,
а поки потрібно товкти бузувірів,
і всі ми по-своєму нині солдати.
У всякому місті, селі та містечку
ставаймо на опір навалі тирана,
сприяючи війську бодай помаленьку,
і день справедливості швидше настане.
Упевнений в тому, що істинно сильні
усяким чортам пообломлюють роги,
тож в нашій країні, строкатій та вільній,
гуртом зведемо монумент перемоги.
[i]10.ІІІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: Прозектор