Я не забуду погляд твій ясний,
В якому я була завжди в полоні,
Неначе промінь щедрої весни
Торкав душею трепетні долоні
Як наряджався сад у дивний стан,
Схиляючи до мене тихо віти,
А плечі ніжно покривав туман,
Вуаль з'єднавши з дивовижним квітом
У веремії щедрості ідей,
Могла я легко, просто загубитись,
В думках змагались анапест й хорей,
А я вагалась, що мені творити...
І знову погляд ніжний і простий,
Все перевилось у одну хвилину,
Неначе промінь щедрої весни
З'єднав рядки зворушливо в картину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик