Людину, в якої мертвіє серце, душа
Захоплює жорстокість і зло бере в полон.
Вона іде - Землі не чує, поспішає...
Де цокає горя годинник однотонно,
А черствість мозок людей покриває шаром,
Який забуває про лихо й далі краде...
Суспільства гроші жує ця личинка-шашель.
Вітчизни біль ні озветься у неї ніде!
Нормальна ж людина нам нагадує птаху,
Якій потрібен простір, повітря і вітер...
На повні груди летить крізь здобуте життя,
Де правда проситься в серце - совісті втіха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2022
автор: Маг Грінчук