З самого ранку стогін по хаті,
В баби Горпини болить голова.
Чи то магнітні бурі прокляті?
Тиску в судинах чомусь не хвата.
Все мов пливе у очах для Горпини,
Ніби з під ніг, вислизає земля.
Через мобілку гука Василину,
Тиск на селі, піднімає вона.
Кілька хвилин і уже на порозі,
Новий Айфон Василина трима.
Гучність вімкнула іще по дорозі,
Гавкіт собачий, аж в хату луна.
Голос Скабєєвой, лине з Айфона,
Меле, що треба нас всіх розбомбить.
І від Карпат, аж до Тихого Дона,
Прапор російський кругом причепить.
В баби Горпини насупились брови,
Швидко рум’янець на щоки упав.
Очі від злості полізли на лоба,
Стакан із зубами з буфета упав.
Дулі скрутивши, кричала Горпина:
-Ось тобі падло, як мало, бери!
Досить мабуть!Виключай Василина!
Бо із цим стервом, дійде до біди.
Фу-ф, тиск у нормі! Оце уже кльово,
Можна збиратись копати город!
В слідучий раз, урубай Кисельова ..!
Так і лікується в селах народ.
8.12.22р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967823
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 09.12.2022
автор: Степан Олександр