Тату ,мій голубе сивий!
Не журись ,що за вікном зима.
Глянь, який цей світ красивий?!
У білім снігу цвіте земля.
Вже листопад ллє дощ ,зливи...
У журбі край доріг ясени.
Падає сніг сивий -сивий,
Як батькові скроні цвіт весни!
Ще не зима, пізня осінь,
Журавлі відлетіли у даль.
Впав перший сніг і морози
Несуть холод, смуток і печаль.
О тату, таточку милий!
Не впускай зиму у душу.
На скронях сніг білий -білий
я зігрію сонцем у стужу.
Відцвіло літечко- літо !
Опадає листя, як роки.
Розійшлись діти по -світу
А спішать додому ,де батьки.
О ,дочекайсь мене тату !
Наллє плід -наш вишневий сад.
П'янкий квіт розмаїть хату
Осяє подвір'я зорепад.
Соловей у сад прилетить
І розтане сніг під ногами.
Явір листячком зашумить
Серце розвеселить піснями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2022
автор: Чайківчанка