Чотири тридцять...я не сплю
І на думках себе ловлю.
Як хочеться вернутись в лютий.
Про ворогів навік забути.
В ті дні,що до війни жили.
Коли щасливими були.
Та щастя ми того не цінували.
Бо про війну лишень читали .
Чи то дивилися кіно.
Гадали, не про нас воно.
Не може бути в Україні
Війни. Ми ж люди добрі, мирні.
Та поряд ворог заздрив,ріс.
І ось здурів, удар наніс...
Відразу він напав на Київ.
Старався дуже... Дулю виїв!
Надійся ,дурню, марно мрій.
Та ти вже гатиш без надій.
Ми УКРАЇНЦІ! Бог із нами.
І ПЕРЕМОГА лиш за нами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2022
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук