День починався так,
Як і ти, — розмружуючись од тягучого сну.
Зоря розливалась лазуровим глибоким полотном,
А його лоскотали білі хвилі розімлілих пір'їнок.
Тінь, ще не торкалась предметів, і світ
Мов приховував сонливу непокору пожадливого супокою,
Як тоді коли залишаєшся без нагляду,
Маючи вдоволь часу на дурощі.
До часу, як прийде Настоятель і запалить світло,
Щоб оглянути твою кімнату.
Так прокидаєшся ти.
07.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2022
автор: Володимир Каразуб