Івась прийшов із полювання,
Чомусь без настрою, сумний.
Пішло у дію запитання,
- Що сталося, мій дорогий?
Чому у тебе сумні очі?
Ти, що не вцілив у качок?
Бо полював ти до півночі,
Може не так усе було?
Вечеря стала вже холодна,
Дружина за столом одна.
Вона вже навіть задрімала,
Прийшла їй думка враз ясна.
- А може ти не в те стріляєш?
Може коханка в тебе є?
Ти просто все, не уявляєш,
Наш кум мене так дістає.
Стільки разів мені доводив,
Що полювання, то брехня.
Безмежна кількість наших спорів,
Відверто мовила вона.
-Ходив не раз я до коханки,
Нема куди ту правду діть.
У неї з іншим забаганки,
Та в нас своя сімейна міць.
- Мені несеш розчарування,
Ти не зробив, що обіцяв.
До кума виросло бажання,
Сказала, ти ж весь час брехав.
Іди гуляй тепер, Івасю,
Вірні всі кумові слова,
Найкраща каже, я кумася
Відчула я, що молода!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2022
автор: Валентина Ярошенко