Моститься косткою безпала тінь,
Безлюдні ліхтарі страхають боком,
Мереживом гілок у павутині Вій,
Відсвічує раз в пораз блимаючим оком.
Застиглим фіолетом святяться хрести,
Годинник білим йде, єдиним джентельменом,
В вузьких колодцях вулиць повно темноти,
Чарують світляки прохожих срібним летом.
Вуалі ніч впаде, спинись, постій!
Засліплених комфортом світла
Рятує поцілунок літа твій,
В обіймах ніжних шоколаду міста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2022
автор: Валерій Лазор