Я НЕ ХОЧУ ІТИ ДО ЗИМИ
(О ЗУПИНИСЬ ОСЕНЕ!)
Журавлі у вирій відлетіли
Край доріг зашуміли ясени.
У саду яблуні забіліли
Паде з дерев листя...серце щемить.
О, зупинись осене, почекай!
Я, так не хочу іти до зими.
Тугу в мою душу не додавай
Холодом і дощами срібними.
Я, іду у золотий листопад
там де сиві тумани в небі.
Хочу вернути літечко назад
Нахилити сонечко для тебе.
Там волошки сині в житах
А вколіно в росах пишні трави.
Дарує блаженну мить щастя птах
Я розправляю крила, як пава.
М .Чайківчанка.
О СВІТКУ МІЙ ПРЕКРАСНИЙ!
О світку мій прекрасний!
Україно -земле моя!
Світи зоре не гасни!
І дай спити чашу до дна
Я в грудях тебе лелію
У своїм серці -мить життя
З тобою плачу радію
ти мати я твоє дитя
Орда круки налетіли
Спалюють наш храм і наш дім
Дніпрові води зчорніли
Тече кров козача у нім
Зрівняли все із землею
Горять наші села міста
Йде війна повзе змією
І плює на сина Христа
Країна горить палає
В диму у пекельнім вогні
Град з коріння сад рубає
Немов темна ніч -чорні дні
Мати рано посивіла
Мліє за єдиним сином
Цвіт калини у могилах
Сирота плаче під тином
О скільки страждань і болю!
Ти зазнала від ворогів
За свободу кращу долю
Розпяті найкращі з синів
М Чайківчанка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2022
автор: Чайківчанка