Дитинство. Літо. Я ізмалку
Вставав раненько,лиш сіріло.
Бо дуже полюбляв рибалку,
Біг до ставка, серце тримтіло.
А бігти було недалеко,
Через дорогу й по траві.
Клювало вранці, бо як спека,
Риба ховалась в глибині.
На березі холодна глина,
Мов пестила дитячі ноги.
Біліла гусяча пір’їна,
Риба скидалася потрохи.
Своє спорядження рибальське,
Тримав у старому портфелі.
Дві закидушки, три комбайни,
Які часи були веселі .
Позакидавши в ставок снасті,
На них дзвіночки начепивши,
Чекав я окунів смугастих
і коропців, з кіло завбільшки.
У голові кружляла думка:
-Ловись, ловись велика рибка !
І тут одна покльовка, друга,
На закидушку трохи дибка.
Підсік, аж дзвоник дав у лоба,
Тягну і чую, риба б’ється.
На берег витяг товстолоба!!!
Із боку дід Павло сміється.
-Оце рибак! У діда вдався!
Ти бач, якого ухопив!
І я рибиною пишався,
Та-ко-го, вперше я зловив.
Руки помив,бо липли трохи,
Дістав рибацький свій сніданок.
Білий налив-м’якенькі боки,
Такий смачний дитячий ранок.
І знову дзвоник трохи диба,
Бо на гачок хтось упіймався…
Колись клювала добра риба.
І короп, о-о-от такий скидався!
2.12.22р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967186
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 02.12.2022
автор: Степан Олександр