Сто днів, як країна у пекло попала,
Війна почалася і йде кожен день.
Нормальне життя, його раз і не стало
І стало тіпать,від російських пісень.
Змінилося все, навіть сни стали інші.
І люди змінились і не в кращий бік.
І я став другим, не таким як хотілось
І червень другий, не такий як торік.
Я скучив за миром, хоч раніше і не думав,
Що він у нас був, я його не цінив.
Бо мир-це не просто хтось взяв і придумав,
А той, хто біду і війну пережив.
Я скучив за друзями, просто зустрітись,
Поглянути в очі , торкнутись руки.
Я скучив , що можна кудись запізнитись…
А зараз живеш, якось все навпаки.
Десь мрії поділись і зникли всі плани.
Живем у новинах, на серці тягар.
Я скучив за ранком, де білі тумани
І сонце ласкаво виходить з за хмар.
Дороги забиті машинами , скучив .
Проїзди широкі, ще без блокпостів …
Великі міста .., які Путіна замучив
І наш Миколаїв, який посивів .
Так, мрії пропали , одна залишилась,
Одна, але спільна, не мрія - мета :
Щоб швидше війна в Україні скінчилась!
І щоб перемога, лиш наша була!
12.06.22р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966563
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 25.11.2022
автор: Степан Олександр