Біжать струмки кришталеві, як вранішні роси.
І на смак такі солоні і гіркі, як сльози.
Вже давно на цьому місці не бігли струмочки,
Не ридали матері, не плакали дочки.
З усієї України струмки позбігались,
В одну річечку злились, разом об’єднались.
Зашуміла та ріка, що гірка як сльози,
Хвилі вгору підкида, троще верболози.
Журба з горем піну взбили, води по мутніли,
Застогнала :- Поможи! Боже! Та дай сили!
Побороти усю нечисть, ворога розбити!
Орків клятих в своїх водах ,у сльозах втопити!
Дай нам сонця, щоб зігріти після горя душу
І дощу рясного з неба,бо кров змити мушу.
Нехай висохне ріка і відчує втому.
І дай Бог, щоб повернулись всі діти додому.
Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966517
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 24.11.2022
автор: Степан Олександр