Тоді нам весело буває,
В відпустку син прийшов живий.
Радість велику сім'я має,
Похмурий день стає ясним.
Коли він матір обіймає,
Сяє усмішка на лиці.
І лихий час всіх оминає,
Найбільше щастя на землі.
Коли усі живі й здорові,
Нещастя не спіткало вас.
Не передати те на слові,
Розпоряджається всім час.
Безліч жахів нас спонукало,
У цій страшній і злій війні.
Терору, розпачів й печалі,
Дітей лишилось без батьків.
Нема пробачень, лиш прокльони,
Тягар несе наша земля.
Бо найбагатша наша мова,
Зухвала мова у Кремля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2022
автор: Валентина Ярошенко