Начорта оті молитви, коли боги вже глухі?
Коли сита, жирна пика нищить
Душі молоді?
Коли мами замерзають, а Свині на це плювать!
І Боги на зраді сяють золотом..
На крові так міцно сплять.
Що їм до тебе, Іване, що їм до тебе, Павло?
Їм потрібні наші рани, кров святу віддаємо
Отим ідолам чужинським , що поставили рабам!
Українцю..-Українське!
Де наш дійсно отчий храм?!
Де та Воля, що проспали?
Тисячу років тому?
Де та міць, яка буяла в душах наших,
У корчмі, в шинку лишили?
По церквах в свічках злили?
Оселедці поголили та під паперть залягли,
Під чужії важкі пута, під чужинськії хрести?
І тепер ..нова отрута. Але та ж..
Бо ті ж..Кати!
Під Стіною Плачу тихо
.Так же тихо й у Кремлі.
Грім не вдарить..!
Але Час здолати Лихо
. Ми ще Є,
Ми Всі Живі!
Що надумали ті скнари,
світовії пацюки
Та немитії бояри..
Знище Дух та міць, Руки!
Ан. Бук- Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2022
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)