Романові Сергійовичу Сироїду, військовослужбовцеві,
учасникові російсько-української війни, присвячую
Під гуркіт вражих канонад,
Під вибухи чужих снарядів,
Твої думки летять назад,
В те місце, де тобі так раді.
Село подільське Лемеші,
Для тебе, Ромцю, - батьківщина.
І часто, сидячи вночі,
Ти згадуєш його й родину.
Усі знайомі тут стежки,
Якими бігав у дитинстві,
Смачні рум’яні пиріжки
І квіти мамині барвисті,
Свою хатину край села,
Той берег, де ти пас корову,
Де матінка, було, вела
Її припнути край дороги.
Була ще ферма тут колись
Колгоспна, зараз спустошіла,
Де з хлопцями кудись неслись
І грались в хованки, раділи.
А потім бігли на обід:
Додому кликав голос мамин.
Де вже насипано для всіх
Смачненький борщ із пампушками.
А далі бігли на ставок,
Де лебеді – поважні птиці,
Усіх вигонили качок…
Той став тобі так часто снитись.
І ті здорові карасі,
Що так ловилися під ранок...
Частенько з хлопцями в човні
Стрічали сонце і світанок.
Це все іде в короткі сни -
З дитинства миті ті знайомі.
Чекають всі кінця війни
Й твоє повернення додому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2022
автор: Ольга Калина