Дід Микола захворів.
Зліг без етикету.
Навіть зранку не скурив
Жодну сигарету.
Баба біга навкруги,
Маца руки, лоба...
"За гріхи, чи за борги
Вчепилась хвороба?"
Малий Вітя, онучок,
Послухавшись бабу,
Взяв на плечі рюкзачок
І подавсь до ФАПу.
Там, в колгоспі "Хлібороб",
Куди біг Віталька,
Панацея від хвороб -
Мила фельдшелялька.
Вона, замість лікарів,
Всіх селян лічила.
Навіть, хто не мав корів,
Й тих доїть навчила.
Не минула й дідуся,
Зайшла до господи,
Де сім'я зібралась вся,
Проявить турботи.
Той сидів біля Одарки,
В підлогу дивився
І вареником без чарки,
Як кажуть, давився.
"Що і де у Вас болить,
Крутить, чи німіє?.."
"Моя баба день бурчить
Й наливку жаліє.
А у мене інтерес
Пропада до всього
І ходжу я, злий як пес,
Навкруг дому свого".
"Так наливка - то є зло,
Як спирт і горілка...
Про п'яниць на все село
Ходить поговірка.
Медицина радить в світі
Спиртне не вживати.
Можна лише при ковіді
Руки протирати..."
Дід, не видячи провини,
Випрямився й каже:
"Заберіть спирт в медицини -
Й медицина зляже..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2022
автор: Леонід Федорів