Ніхто не прочитає всіх листів,
Що осінь розкидає нам під ноги,
Написаних наспіх мережива постів
Від світлих душ які не дочекали
перемоги.
Вир часу розчиняє небуттям,
Ідуть в смітник жаху подій сторінки,
І двірників бездумних не питають каяття,
Багаттям тріскотять думки, зникають свідки.
На згадку звиток сонця золотий,
Написаний як застереження від болю:
Не будь ордою! Потвору не прости!
Тримай мечі, загострені до бою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2022
автор: Валерій Лазор