Осіння пора іде вже на спад,
В скверах і парках листя кружляє.
Настане зима, втече листопад,
Вітер з дерев останнє зриває.
Промені сонця рідко бувають,
Стелять зранку завісу тумани.
Сонні хмари за себе ховають,
Вже чіпаючи навіть паркани.
Силу під снігом здобудуть поля,
Повним колосом ниви буяли.
Подих зими вже чутно здаля,
Влітку старанно всі працювали.
Вітер хвилею квіти долає,
Міцними кущами всі проросли.
Силою дух він їх не зламає,
Доводять стійкість своєї краси.
У природі так завжди буває,
Гіркі свої сльози осінь проллє.
Листопад в зиму не поспішає,
Береже осінь й коріння своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2022
автор: Валентина Ярошенко