Не відпущу, повір мені!
Коли ти там, а я, ось тут,
Навіть у ці, тривожні дні,
Давно війна, бої ідуть.
Слова рашистські ніби ртуть.
Від безнадії і безсилля,
Страждають душі… навіть мруть,
Коли ж скінчИться, свавілля?
Блукає злість, поміж смертей,
Хоч і тікають та гребуть,
Усе підряд. Таких гостей,
У дім й за стіл, зовсім не ждуть!
Наглість - свобода терору,
Малеч – сестра всій підлоті,
Та, як спинити потвору?
Скоріш втопить би в болоті!
Щоб жаб та червів скормили,
До нас забули дорогу,
Щоб всі непотрібом, згнИли!
Пробачить ні! Немакого!
Підвал, мокреча, чорна цвіль,
Я сильна, витримаю, знай,
Бажання в мене, в тебе ціль,
Скоріш звільнити рідний край!
Думки, весь час з тобою я,
Від куль, снарядів захищу!
Молюсь за тебе. Збережу,
Надію й віру в майбуття!
Бог подарує, нам життя!
28.10.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2022
автор: Ніна Незламна