Я любив тебе не кохаючи -
Парадокс чи егоментальність?
Твоїх квітів солодкі пахощі
Я черпав мов з безодень копальні.
Твої квіти хотіли зливу -
Я ж давав їм дощу пів хмарки.
Їм би поряд ріку бурхливу,
Вони прагнули до останку
Твої квіти могли буяти,
Розрослися би ген лугами.
Я ж хотів самоплин без втрати,
Ти - привести мене до тями.
Тепер крапель дощу не треба.
Треба ґрунт, треба захист від вітру.
Ти заповниш усе під небом,
Я радітиму з твого квіту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2022
автор: Iluha