Їй було вісім. Уміла чекати,
Ранками кликала долю рябу.
Вміла, мов сни на кордоні, співати,
Вміла любити... лише наяву...
Вона не тримала ще голки у грудях,
Не сміла колоти байдужо серця.
У ній не снувала жага в пересудах,
І все ж не спинялась одважна гроза.
Вона мала світу ще більше, як зовні.
Вмирали неправда, спокуса й біда.
Їй було вісім, де очі прозорі,
Де повнилась медами доля ряба...
31.10.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2022
автор: Сара Ґоллард