Я птаха-смерть, яка шматує небо
і тінь моя скажено по землі
кудись біжить між сухостою ребер,
поміж дубів розлогих, ясенів…
Я сію згубу мирним гречкосіям,
бодай пізнають – вічна тільки смерть,
а я її слуга, її месія
і не земля мій дім, небесна твердь.
Я звідти бачу всіх, кого убити
і набиваю хрестика в приціл,
нехай згорять в садках і школах діти…
живі хай виють поміж мертвих тіл!
Та, щось уїлось під крило болюче,
востаннє глянув у небес ясу…
А хтось промовив: «Долітався, суче?
Палкий тобі привіт від ЗСУ».
31.10.22р.
*Ка – 52 – російський ударний гвинтокрил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2022
автор: Микола Соболь