У шовко́вому атла́сі білої магнолії
Заблукали зо́рі я́сні... Знову божеволію
Від думок, що розум тьмарять стяжкою тижневою.
Йдуть за обрій сизі хмари. Димкою рожевою
На світанні небокраєм плин уяви марної –
Те, що сходить понад гаєм замість зграї хмарної.
У шовко́вому атла́сі білої магнолії
Заблукали очі я́сні... Знову божеволію
Від жадань несамовитих, чарів ранку ніжного
Та духмяності у вітах цвіту білосніжного.
Шлях крізь терни пролягає – Карна* править долею.
Палко я тебе кохаю – з то́го божеволію!
22.01.2019
*Карна - у слов'янській міфології Небесна Богиня-покровителька усіх нових народжень і людських перевтілень. Богиня Карна дарує право кожній людині позбавитися зроблених у своєму Яв’єму земному житті помилок, непристойних вчинків і виконати своє призначення, уготоване Вишнім Богом Родом.
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2022
автор: Олена Студникова