Проживає в мене вдома
заповзятлива шиншила
без уявлення про втому
чи про те, наскільки мила.
Хитро звужуючи очі,
що мов сяйні намистинки,
шурубурить цілі ночі,
ну а вдень мерщій в хатинку.
Лиш до неї обізвуся,
як майне назовні хапко,
зворушивши пишні вуса
й стаючи на задні лапки.
Умостившись, ніби стовпчик,
так і сяк почепуриться,
хвильку щось обмислить мовчки –
скік! – і звисне на решітці.
Черевце пухке покаже,
чим смішить безперестанно,
а коли на бік приляже,
то з утіхи серце тане!..
Певно, днів таких немає,
щоби з нею в сум хилило,
через що й люблю без краю
Шуру, подругу-шиншилу!
[i]02.VІІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2022
автор: Прозектор