Заплющу очі, а туман повіки
Цілує прохолодними устами
Так м'яко, ніжно, то чому ж так гірко
Стало.
Збирається світАнкова чарівність
Букетами на кронах поріділих.
Й чекає літнього тепла наївно
Тіло .
Черемховий в руці шарлах останній
Як натече в долоню, не зітрЕться.
Завмерло від червоного світання
Серце .
Проміння фарби підведе старанно,
Що вилитися в мить коротку прагнуть.
А губи ловлять залишки туману
Спрагло.
Ще не торкнувшись і листків опалих,
У хмарах загорівшись наостанок,
Перейде в день, короткий, ніби спалах,
Ранок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2022
автор: Lesya Lesya