Припав до скла осінній лист,
А, може, лист оцей від тебе?
Поштар осінній - падолист,
Щоб нагадать мені про тебе.
А лист чекав. Взяла у руки,
Так зацікавив його зміст.
Такі знайомі мені букви,
Отак писати мав ти хист.
Внесла у теплу я кімнату,
Щось нерозбірливі слова,
Та слів було там небагато,
Лише сльоза одна гірка.
Невже, то дощ пошуткував,
Щось незрозуміло написав?
Про щось, можливо, жалкував,
Писав, а потім знов стирав.
Та не було звортньої адреси,
Мою він відповідь не ждав.
Малі у нього були шанси,
Коли писав, про це він знав.
А, може, лист хотів зігрітись,
Мене схотів так обмануть.
Не знав, де від дощу подітись,
Моє вікно не зміг він обминуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2022
автор: Cнежана