Обманута болем дивилася в очі.
По ній не стихала чужа глибина.
Здавалося, день, а душа - серед ночі,
Повільно стікає, мов чорна смола...
Чулася тиша вагомою миттю.
Пальці стискали обіграну суть...
Вона віддавала належне суцвіттю,
Якого найлегше в подобі забуть.
І мало хто знає, навіщо мовчала,
Навіщо палила холодну імлу.
Сама відчувала, як ніжно згорала...
Обманута болем доводила гру...
21.10.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2022
автор: Сара Ґоллард